Тетяно з Полтави — тримайтесь. Ваша образа не менш справжня від того, що минули роки.

Про запис: так, він у мене є. Зберігаю. Адвокат, якому я показала матеріали, сказав, що формально в мене був дуже сильний кейс, але визнав, що я зробила прагматичний вибір — бо судовий процес зайняв би мінімум рік мого часу і стільки ж нервів. Може, це й не геройськи. Але я флорист, а не воїн.

Сьогодні вже отримала перший дзвінок з іншої крамниці. Невелика, сімейна, власниця сама стоїть за прилавком. Здається, там пам'ятають, що квіти — це про любов, а не про накази заднім числом.

Соняшники досі стоять. Живуть довше, ніж я думала.

Коли ви написали заяву «за власним бажанням» — ви ж усвідомлювали, що технічно «відпускаєте» роботодавця від відповідальності за той незаконний наказ? Тобто у вас були докази порушення, але ви свідомо обрали шлях без суду — і це, здається, була дуже прагматична й психологічно здорова рішення.

Я запитую не щоб критикувати — навпаки. Мені здається, що багато людей у такій ситуації або мовчать і нічого не отримують, або починають судовий марафон і теж нічого не отримують (крім нервів). А ви знайшли середній шлях.

Питання: а запис телефонної розмови — він у вас лишився? Це може бути важливо, якщо вони колись спробують щось оскаржити зі свого боку. Чи ви вважаєте, що після підписання всіх документів це вже закрита історія?

Дякую, що поділились. Підпишусь на апдейт, якщо буде.

Строк позовної давності у трудових спорах — 1 рік з дня, коли ви дізнались або мали дізнатись про порушення (ст. 233 КЗпП). Якщо минуло два роки — на жаль, через суд вже дуже важко, і навіть якщо подасте, відповідач заявить про пропуск строку.

Але: якщо є факти підробки табелю (а «прогул», якого не було — це саме підробка) — це вже може мати ознаки кримінального правопорушення (ст. 366 ККУ — службове підроблення). Тут строки інші. Це варто уточнити у адвоката особисто.

Для довідки всім: навіть якщо пропустили строк — скарга до Держпраці (Державна служба з питань праці) не має строку давності для перевірки. Це не поверне гроші, але може зупинити роботодавця від таких дій з наступним працівником.

ви такая молодець шо не злякались і скріншоти зробили. мені б тоді хтось підказав...

a чи можна зараз через стільки часу щось зробити? вже пройшло мабуть два роки. я зараз в іншому місці але все одно образа є

Я пропрацювала в бібліотеці тридцять два роки. Бачила всіляке — і директорів, що думали, ніби штатний розпис це їхня особиста записна книжка, і колег, яких «відпускали» так само — словом, без паперу, без поваги, без нічого. А люди йшли, бо не хотіли конфлікту. Бо виховані були на тому, що начальник завжди правий.

Ви зробили дуже гідну річ — не крику, не скандалу, не сліз на підлозі приймальні. Зібрали докази. Прийшли спокійно. Отримали своє.

Оце і є справжня сила — тиха, як коріння під землею, але непохитна.

Ті соняшники — добрий знак. Жовтий колір — це колір ясності і нового початку. Нехай він буде добрим.

1. Наказ про звільнення «заднім числом» без ознайомлення працівника під підпис — пряме порушення ст. 47 КЗпП. Роботодавець зобов'язаний ознайомити вас з наказом у день звільнення.
2. Усне «не виходь» — це взагалі не звільнення. Жодної юридичної сили не має.
3. Ви вчинили мудро, обравши шлях заяви за власним бажанням — це найшвидший і найменш виснажливий спосіб вийти зі ситуації з чистими руками і розрахунком.

Єдине, про що варто пам'ятати: якщо ви вже написали заяву «за власним бажанням» і отримали розрахунок — оскаржити попередній наказ технічно складніше, бо формально ви самі ініціювали звільнення. Для майбутніх читачів: якщо ви ще не написали заяву — можна вимагати визнання того наказу незаконним через Держпраці або суд.

А вам — нехай нова квітникарня буде гідною вас.