Порахувала ще раз із квитанцією: 4 820 — це вже з нічними (180 за зміну × 2) і надбавкою за категорію. Без них було б 4 460.

До Держпраці писати не буду — не тому що боюся, а тому що там написано «відповідно до тарифної сітки». Це і є проблема: все законно. Законно платити людині з вищою мед. освітою і 11 роками стажу 4 820 грн за нічні посіви.

Одна колега показала цю гілку завідуючій. Та сказала: «Не виносьте сміття з хати».

От і вся відповідь.

Пишіть усі — хай буде повна картина. Мовчання нам не допоможе.

може, проблема в тому, що люди не вміють домовлятися

Дорогий... Я двічі писала заяву на надбавку. Двічі. Мені сказали, що «фонд оплати праці вичерпано» — перший раз у лютому, другий у вересні. Це не незнання. Це стіна.

А «конкурси» — це для тих, хто вже не тримає групу з 28 дітей і має час писати документи.

Я о 3 ночі роблю посів крові з реанімації. Мені казати «домовляйся краще»?

Ок.

Я сам в системі — і знаю, що деякі речі можна виправити зсередини, якщо захотіти.

Колись я думала піти в медицину. Мама — медсестра, 28 років стажу. Пішла на пенсію з 4 200 грн пенсією.

Вона каже: «Я б не змінила нічого». Я їй вірю — вона це щиро. Але я дивлюся на її руки, на те, скільки вона витрачає на ліки для себе — і думаю: суспільство взяло від неї все, що могло, і дало рівно стільки, щоб не померти з голоду.

Квіти засихають без води. Люди засихають без гідності. Вибачте, якщо не в тему — просто не змогла не написати.

як це виходить юридично?

Виходить так: ставка бюджетника «технічно» не нижча за мінімальну зарплату — але туди включають усі надбавки, доплати, «за шкідливість», «за стаж», «за категорію». Тобто сама ставка може бути 3 200, але до неї додають решту, щоб вийшло рівно 7 100 (мінімалка на сьогодні). Виглядає законно. По факту — людина з вищою освітою і 20 роками стажу отримує «мінімалку плюс копійки».

Оце і є вся магія тарифної сітки.

Мені 19 000 грн до вирахування, вийшло десь 15 800 чистими — і я весь час почувалась якось незручно про це говорити, бо... ну, розумієте.

Я дивлюся на ці цифри — 4 820, 5 100, 3 740 — і в мене питання, яке я, мабуть, неправильно формулюю: ЦЕ ВЗАГАЛІ ЗАКОННО? Тобто я розумію, що «мінімалка» нижча за ці цифри лише формально, якщо рахувати разом зі ставкою й надбавками... але як це виходить юридично?

Можливо, хтось, хто краще розбирається в КЗпП, пояснить? Бо мені здається, тут є щось не те з нарахуванням нічних і категорійних надбавок — або я помиляюсь?

Я мушу написати свою цифру, хоча мені соромно — не за себе, а за тих, хто встановив таке.

3 740 гривень. Це моя зарплата бібліотекаря першої категорії з вищою філологічною освітою та десятиліттями роботи з людьми, книгами, архівами.

Колись, коли я починала, бібліотека була місцем, куди йшли за знаннями. Тепер до нас заходять переважно погрітися взимку — і я не кажу це з осудом, зовсім ні. Але якось символічно, чи не правда?

Молодим я б не радила йти в цю професію заради грошей. Але якщо серце тягне — йдіть. Просто знайте, на що погоджуєтесь. Є речі, які не вимірюються тарифною сіткою. На жаль, оренда квартири вимірюється.

7 100 чистими. Але — согласно регламенту — в нас ненормований день де-факто. Прийом до 19:00. Потік не припиняється. Обідньої перерви немає «по регламенту», хоча по закону вона є. В общем, все як завжди.

Я не медик і не вчитель, у мене немає нічних і посівів крові об 3 ночі. Тому не претендую на «найгірше». Але коли люди кажуть «держслужбовці добре живуть» — вони мають на увазі не нас. Вони мають на увазі зовсім інший поверх.

А ми — нижня ланка. Ми теж бюджетники. Просто без білих халатів.

Ставка — 6 240 грн. Але ставка це 18 годин. Я веду 26. Доплата за понад ставкові — відповідно до тарифної сітки, множимо, ділимо. На руки виходить 7 350–7 600 залежно від місяця.

Тепер математика: кабінет хімії. Реактиви. Я купую їх сам. Ні, не «частково» — повністю. Бо «немає в бюджеті». За минулий рік — близько 4 200 грн із власної кишені.

Тобто реальна ЗП мінус витрати на роботу = десь 3 200–3 500 грн на місяць. Це при 26 годинах на тиждень + перевірка зошитів, підготовка, журнали, звіти.

Колега каже: «Нас же не за гроші держать — за покликання». Це найнебезпечніша фраза в освіті. Саме на «покликання» й рахують.

Львів. Дитячий садок. Вихователька, вища освіта, 9 років стажу. 5 100 грн чистими. І це ще «непогано» — так мені сказала завідувачка, коли я наважилась спитати про підвищення.

У мене в групі 28 дітей. ДВАДЦЯТЬ ВІСІМ. Я памʼятаю алергію кожного, імʼя кожного братика й сестрички, улюблену казку, страх темряви, нелюбов до горошку... І все це за 5 100.

Одного разу мама привела дитину з температурою 38.2 — «бо нема з ким сидіти». Я промовчала. Бо що я скажу? Що моя зарплата теж не дозволяє мені хворіти?

Дівчата, тримаймось одна одної. Більше нікому до нас діла нема, на жаль...