Медсестра на 1.5 ставки: чергування доба через добу і ноль сил на життя
-
Дівчата і хлопці, не знаю вже куди писати, але треба хоч виговоритись))) Працюю медсестрою в хірургічному відділенні, 1.5 ставки, і це означає що я чергую добу через добу — тобто 24 години на ногах, потім добу «відпочинку» (ну тіпа відпочинку — я просто лежу як труп і нічого не хочу), і знову на добу. Це вже 8 місяців так, капец реально. Зарплата — ну ви самі розумієте, якщо я беру 1.5 ставки щоб просто нормально жити. Сьогодні після нічного зміна заходжу додому, сіла на кухні і просто заплакала, навіть не знаю від чого — від втоми, від того що знову завтра туди, від того що особистого життя взагалі нема
Подруга кличе на день народження — я або сплю, або на чергуванні. Хлопець пішов ще три місяці тому, каже «ти завжди або спиш або на роботі». І знаєте що найобідніше — я ж люблю свою роботу, реально люблю людей і хочу допомагати. Але зараз вже й до пацієнтів стаю якась дерев'яна, ввічлива але без душі
Це вже те саме вигорання про яке всі кажуть? Куди тікати взагалі, є хтось в схожій ситуації?? -
О БОЖЕ ТИ МОЄ це прям про мене тільки я пів ставки і вже здихаю))) Ліка ти тримайся! Кароче я на фельдшерському ще вчуся і вже підробляю в лікарні і це просто жесть якась. Мені 19 і я вже не розумію нащо взагалі пішов у медицину. Старші кажуть «звикнеш» — та я НЕ ХОЧУ звикати до того щоб на ногах 24 години!! Це ваще норма що лікарі і медсестри так живуть?? Чи тіки в нас в Чернігові так??
-
Ліко, дякую, що написали — це важливо, коли людина знаходить сили говорити про таке вголос, а не мовчки руйнується.
Те, що ви описуєте — емоційне спустошення, відчуття «дерев'яності» в контакті з людьми, яких раніше щиро любили, — це класичні ознаки третьої стадії вигорання за Маслах. Це вже не просто втома, це сигнал, що організм і психіка кричать «стоп».
Я вчителька, у нас теж є це — йдеш до класу і розумієш, що дивишся крізь дітей. Страшно, правда? Але це виліковно, якщо вчасно взяти паузу.
Практично: чи є у вас можливість поговорити з завідувачем відділення про перегляд навантаження? Я розумію, що грошове питання болить, але 1.5 ставки добу через добу — це за нормами праці взагалі-то порушення режиму відпочинку. Є привід розібратися юридично, не лише морально.
-
Oksana_Hum абсолютно права щодо юридичного боку, і я хочу розгорнути цю думку.
Ліко, за статтею 52 КЗпП тривалість щоденної роботи не може перевищувати встановлених норм, а чергування «доба через добу» без належного відпочинку — це порушення статті 59 КЗпП (між змінами має бути не менше подвійної тривалості попередньої зміни). При 24-годинній зміні ваш міжзмінний відпочинок мав би бути 48 годин, а не 24.
Що робити конкретно: 1) ведіть щоденник фактичних годин (скріни з табелю, повідомлення в месенджерах про виклики на зміну — все фіксуйте); 2) подайте письмову заяву на ім'я головного лікаря з проханням привести графік у відповідність до КЗпП; 3) якщо ігнорують — звертайтесь до Держпраці (онлайн-форма на сайті dsp.gov.ua, анонімно можна). Вас не можуть звільнити за скаргу до інспекції — це захищено законом.
-
Ой дитинко моя, читаю і серце болить... Я вихователька вже 35 років, щас на пенсії вже майже, і ми ж тіки жили так само — і вихідних нема, і отримували копійки, і ніхто нічого не питав. РАНІШЕ хоч розуміли що це служіння, поважали! А щас — ну ладно, щас я вже не знаю як воно... Моя небога теж медсестра була, пішла в аптеку продавцем — каже там хоч в суботу вихідний. Сумно це все, сумно. Ти молода ще, Ліко, не вбивай себе так. Здоровʼя потім не купиш ні за які гроші, повір бабусі

-
ліко привіт, я в техпідтримці L1 і теж змінний графік, правда не доба через добу а доба через три — і навіть це вже важко після двох років. після нічної зміни не можу нормально спати вдень, шум сусідів, сонце в вікно, і ти лежиш і очі розплющені а мозок ніби не вимикається. знайоме?
у нас ще штрафують якщо не вийшов на заміну колезі. тіпа «ти ж вільний після зміни», ну кароче. не знаю як у вас в медицині але у нас це просто культура така що ти завжди маєш бути доступний. а ти питаєш а у вас так само чи тіки наша контора так робить?
-
pmka_v_dekreti ой дякую що так детально написала, я навіть не знала що є конкретні статті про це
Але чесно — страшно якось. У нас в лікарні всі так працюють, і якщо я одна піду скаржитись — то що, мене колеги не зрозуміють, завідуюча образиться, і буде нервотрьопка ще гірша ніж зараз. Ви не знаєте як воно у держмедицині — там же всі тримаються один за одного щоб виживати, і якщо ти «конфліктна» — це ярлик назавжди))) Хоча може і права ти що треба хоч зафіксувати все для себе... На всякий випадок. -
Ліко, ваш страх абсолютно зрозумілий і він дуже типовий — у педагогіці та в медицині ця культура «не висовуйся» вбиває людей повільно, але надійно.
Але зверніть увагу: pmka_v_dekreti написала про анонімну скаргу до Держпраці. Це означає, що ваше ім'я не фігурує у перевірці — перевіряють установу в цілому. Ви нікого не «здаєте», ви просто сигналізуєте системі, що тут є порушення.
І ще одна думка: «дерев'яність» до пацієнтів, про яку ви написали — це не ваша вина і не ваш характер. Це симптом. Так само як підвищена температура — це не ваша провина, а сигнал організму. Чи є у вас психолог при лікарні або у місті? У Одесі є безкоштовні психологічні служби після 2022 року, варто пошукати.
-
Дівчата, я читаю і думаю — ну то і я так само живу, тіки я двірник і ніхто взагалі не питає як я. Встаю в пів пятої, зима чи літо — все одно, і платять щас 6800 гривень, і ще кажуть іди прибери он там і там позачергово. А скажеш щось — «ну то звільняйся». Куди звільнятись, мені 56 років, мене ніхто не візьме.
Ліко ти молода ще, у тебе є куди піти. Я ось не маю вже
Тримайся доню, і тих людей що кажуть «просто звільнись» не слухай — легко казати коли в тебе є що їсти. -
Oksana_Hum а можна питання — ви казали «третя стадія вигорання» — а перша і друга це шо? Я хочу зрозуміти де я зараз бо в мене теж щось схоже тільки я ще злюся постійно, на всіх, і на пацієнтів інколи в думках таке говорю що соромно потім
Це ваще нормально чи вже до психолога треба? -
Ліко, ваш страх — це нормальна реакція на ненормальну систему. І я вас не підштовхую до відкритого конфлікту, якщо ви до цього не готові.
Але є мінімум, який ви можете зробити вже зараз без жодного ризику: просто почніть вести особистий файл — дати і години фактичної присутності на роботі, скріни будь-яких повідомлень, де вас просять вийти чи затриматись. Це нічого не варіє і нікому не видно. Якщо через рік ситуація не зміниться — у вас вже буде доказова база.
І до Liudmyla_komunalka теж хочу звернутися: вам 56, і ви теж маєте право на нормальні умови праці. Вік — не привід мовчати. Правовий захист однаковий для всіх, і профспілки або безкоштовна правова допомога (БПД) існують саме для людей у вашій ситуації.
Вітаємо! Схоже, вас зацікавила ця розмова, але ви ще не маєте облікового запису.
Набридло щоразу гортати ті самі дописи? Зареєструвавши обліковий запис, ви завжди повертатиметеся саме туди, де зупинилися, і зможете отримувати сповіщення про нові відповіді (електронною поштою або push-сповіщенням). Ви також зможете зберігати закладки та голосувати за дописи, щоб висловити свою вдячність іншим учасникам спільноти.
З вашою участю цей допис міг би стати ще кращим 💗
Реєстрація Логін