Медсестра на 1.5 ставки: чергування доба через добу і ноль сил на життя

[Lika_sestrychka]

Дівчата і хлопці, не знаю вже куди писати, але треба хоч виговоритись))) Працюю медсестрою в хірургічному відділенні, 1.5 ставки, і це означає що я чергую добу через добу — тобто 24 години на ногах, потім добу «відпочинку» (ну тіпа відпочинку — я просто лежу як труп і нічого не хочу), і знову на добу. Це вже 8 місяців так, капец реально. Зарплата — ну ви самі розумієте, якщо я беру 1.5 ставки щоб просто нормально жити. Сьогодні після нічного зміна заходжу додому, сіла на кухні і просто заплакала, навіть не знаю від чого — від втоми, від того що знову завтра туди, від того що особистого життя взагалі нема Подруга кличе на день народження — я або сплю, або на чергуванні. Хлопець пішов ще три місяці тому, каже «ти завжди або спиш або на роботі». І знаєте що найобідніше — я ж люблю свою роботу, реально люблю людей і хочу допомагати. Але зараз вже й до пацієнтів стаю якась дерев'яна, ввічлива але без душі Це вже те саме вигорання про яке всі кажуть? Куди тікати взагалі, є хтось в схожій ситуації??

[med_brat_2005]

О БОЖЕ ТИ МОЄ це прям про мене тільки я пів ставки і вже здихаю))) Ліка ти тримайся! Кароче я на фельдшерському ще вчуся і вже підробляю в лікарні і це просто жесть якась. Мені 19 і я вже не розумію нащо взагалі пішов у медицину. Старші кажуть «звикнеш» — та я НЕ ХОЧУ звикати до того щоб на ногах 24 години!! Це ваще норма що лікарі і медсестри так живуть?? Чи тіки в нас в Чернігові так??

[Oksana_Hum]

Ліко, дякую, що написали — це важливо, коли людина знаходить сили говорити про таке вголос, а не мовчки руйнується.

Те, що ви описуєте — емоційне спустошення, відчуття «дерев'яності» в контакті з людьми, яких раніше щиро любили, — це класичні ознаки третьої стадії вигорання за Маслах. Це вже не просто втома, це сигнал, що організм і психіка кричать «стоп».

Я вчителька, у нас теж є це — йдеш до класу і розумієш, що дивишся крізь дітей. Страшно, правда? Але це виліковно, якщо вчасно взяти паузу.

Практично: чи є у вас можливість поговорити з завідувачем відділення про перегляд навантаження? Я розумію, що грошове питання болить, але 1.5 ставки добу через добу — це за нормами праці взагалі-то порушення режиму відпочинку. Є привід розібратися юридично, не лише морально.

[pmka_v_dekreti]

Oksana_Hum абсолютно права щодо юридичного боку, і я хочу розгорнути цю думку.

Ліко, за статтею 52 КЗпП тривалість щоденної роботи не може перевищувати встановлених норм, а чергування «доба через добу» без належного відпочинку — це порушення статті 59 КЗпП (між змінами має бути не менше подвійної тривалості попередньої зміни). При 24-годинній зміні ваш міжзмінний відпочинок мав би бути 48 годин, а не 24.

Що робити конкретно: 1) ведіть щоденник фактичних годин (скріни з табелю, повідомлення в месенджерах про виклики на зміну — все фіксуйте); 2) подайте письмову заяву на ім'я головного лікаря з проханням привести графік у відповідність до КЗпП; 3) якщо ігнорують — звертайтесь до Держпраці (онлайн-форма на сайті dsp.gov.ua, анонімно можна). Вас не можуть звільнити за скаргу до інспекції — це захищено законом.

[babusya_pedahoh]

Ой дитинко моя, читаю і серце болить... Я вихователька вже 35 років, щас на пенсії вже майже, і ми ж тіки жили так само — і вихідних нема, і отримували копійки, і ніхто нічого не питав. РАНІШЕ хоч розуміли що це служіння, поважали! А щас — ну ладно, щас я вже не знаю як воно... Моя небога теж медсестра була, пішла в аптеку продавцем — каже там хоч в суботу вихідний. Сумно це все, сумно. Ти молода ще, Ліко, не вбивай себе так. Здоровʼя потім не купиш ні за які гроші, повір бабусі

[tehpidtrymka_nochi]

ліко привіт, я в техпідтримці L1 і теж змінний графік, правда не доба через добу а доба через три — і навіть це вже важко після двох років. після нічної зміни не можу нормально спати вдень, шум сусідів, сонце в вікно, і ти лежиш і очі розплющені а мозок ніби не вимикається. знайоме?

у нас ще штрафують якщо не вийшов на заміну колезі. тіпа «ти ж вільний після зміни», ну кароче. не знаю як у вас в медицині але у нас це просто культура така що ти завжди маєш бути доступний. а ти питаєш а у вас так само чи тіки наша контора так робить?

[Lika_sestrychka]

pmka_v_dekreti ой дякую що так детально написала, я навіть не знала що є конкретні статті про це Але чесно — страшно якось. У нас в лікарні всі так працюють, і якщо я одна піду скаржитись — то що, мене колеги не зрозуміють, завідуюча образиться, і буде нервотрьопка ще гірша ніж зараз. Ви не знаєте як воно у держмедицині — там же всі тримаються один за одного щоб виживати, і якщо ти «конфліктна» — це ярлик назавжди))) Хоча може і права ти що треба хоч зафіксувати все для себе... На всякий випадок.

[Oksana_Hum]

Ліко, ваш страх абсолютно зрозумілий і він дуже типовий — у педагогіці та в медицині ця культура «не висовуйся» вбиває людей повільно, але надійно.

Але зверніть увагу: pmka_v_dekreti написала про анонімну скаргу до Держпраці. Це означає, що ваше ім'я не фігурує у перевірці — перевіряють установу в цілому. Ви нікого не «здаєте», ви просто сигналізуєте системі, що тут є порушення.

І ще одна думка: «дерев'яність» до пацієнтів, про яку ви написали — це не ваша вина і не ваш характер. Це симптом. Так само як підвищена температура — це не ваша провина, а сигнал організму. Чи є у вас психолог при лікарні або у місті? У Одесі є безкоштовні психологічні служби після 2022 року, варто пошукати.

[Liudmyla_komunalka]

Дівчата, я читаю і думаю — ну то і я так само живу, тіки я двірник і ніхто взагалі не питає як я. Встаю в пів пятої, зима чи літо — все одно, і платять щас 6800 гривень, і ще кажуть іди прибери он там і там позачергово. А скажеш щось — «ну то звільняйся». Куди звільнятись, мені 56 років, мене ніхто не візьме.

Ліко ти молода ще, у тебе є куди піти. Я ось не маю вже Тримайся доню, і тих людей що кажуть «просто звільнись» не слухай — легко казати коли в тебе є що їсти.

[med_brat_2005]

Oksana_Hum а можна питання — ви казали «третя стадія вигорання» — а перша і друга це шо? Я хочу зрозуміти де я зараз бо в мене теж щось схоже тільки я ще злюся постійно, на всіх, і на пацієнтів інколи в думках таке говорю що соромно потім Це ваще нормально чи вже до психолога треба?

[pmka_v_dekreti]

Ліко, ваш страх — це нормальна реакція на ненормальну систему. І я вас не підштовхую до відкритого конфлікту, якщо ви до цього не готові.

Але є мінімум, який ви можете зробити вже зараз без жодного ризику: просто почніть вести особистий файл — дати і години фактичної присутності на роботі, скріни будь-яких повідомлень, де вас просять вийти чи затриматись. Це нічого не варіє і нікому не видно. Якщо через рік ситуація не зміниться — у вас вже буде доказова база.

І до Liudmyla_komunalka теж хочу звернутися: вам 56, і ви теж маєте право на нормальні умови праці. Вік — не привід мовчати. Правовий захист однаковий для всіх, і профспілки або безкоштовна правова допомога (БПД) існують саме для людей у вашій ситуації.