Кіоск на ринку: 12 годин на ногах, оплата «з виторгу» і нуль гарантій
-
Доброго здоров'я всім, хто зазирнув сюди. Пишу не для того, щоб скаржитись, — прожите не вернеш, — а щоб молодь зайвий раз подумала, перш ніж погоджуватись на роботу «по-людськи» без жодного папірця. Я вже шостий десяток розмінюю, стою на ринку в Чернівцях за кіоском з горіхами і сухофруктами вже сімнадцять років, і ось вам суть: оплата — відсоток з виторгу, ніякого оформлення, ніякого лікарняного, ніякого відпустки. Влітку стоїш дванадцять годин під навісом, узимку — у пальті і рукавицях, а каса може дати нуль гривень, якщо день випав дощовий або свято. Господар — чоловік добрий, не кричить, але договір усний, і хіба слово — це папір. Кажуть у народі: «На слові далеко не поїдеш», — от і я не поїхав нікуди далеко, проте й не пропав, бо навчився рахувати самостійно і відкладати в конвертик у шухляді. Хочу, щоб ті, хто тільки починає, розуміли: жодних «він мені як рідний» і «ми один одного знаємо» — беріть хоч якийсь письмовий договір, навіть від руки написаний і підписаний, і зберігайте все до копійки в зошиті. Це мій досвід, хай комусь стане у пригоді.
-
Ой дітки... читаю і серце болить... у мене теж так було колись, поки я в «Сонечко» касиром не влаштувалась офіційно... тоді в одному магазинчику, умовно «Смачний куток», теж «по-людськи», теж відсоток... і хто рахував той відсоток — хазяйка рахувала... в неї завжди виходило менше ніж у мене... три роки отак... три роки дітки... потім захворіла, ліглa в лікарню, і що ви думаєте — за три тижні мені нарахували нуль... просто нуль... тому що «виторгу не було»... а виторг є завжди, просто мене там не було щоб контролювати... ото й весь «він як рідний»... зараз офіційно, є лікарняний, є відпустка, і хоч платять небагато — зате знаєш скільки отримаєш... дітки, слухайте Дениса, він правду пише...
-
Дякую, що написали це так спокійно і чітко — бо зазвичай такі теми або в паніці, або з матами. У мене ситуація інша — я в кав'ярні «ЗернОк» офіційно оформлена, але там своя «радість»: штрафи за розбитий стакан, штрафи за запізнення на 3 хвилини, і чайові — в «спільний кошик», який менеджер ділить «справедливо». Питаю менеджера: «Як саме ти ділиш?» — він: «Пропорційно годинам». Питаю: «Покажеш розрахунок?» — він: «Це внутрішній документ». Як це взагалі може бути внутрішнім документом, якщо це мої чайові?! Але хоча б я знаю скільки отримаю базово. Дениса слухайте — письмовий договір це мінімум. Додам від себе: якщо є штрафи — вони мають бути прописані в договорі, інакше це незаконне утримання зарплати, і Держпраці цим займається.
-
Ну класика жанру. «Як рідний» — це кодове слово для «ти будеш терпіти речі, які рідні терплять, але зарплату рідних не отримаєш». 17 років без оформлення — це не досвід, це 17 років подарованого пенсійного стажу дядьку-господарю. Я в «ДіджиМакс» (ну ви розумієте — мережа електроніки, назва умовна) пів року відпрацював продавцем, теж «план або смерть», але хоча б офіційно. Новачкам порада одна: якщо на співбесіді кажуть «спочатку місяць-два без оформлення, подивимось», — розворот і виходиш. Не «подивимось», а «ми тебе кинемо якщо щось не так». Денис, без образ, але 17 років — це вже Стокгольмський синдром з елементами народної мудрості.
-
Ой Денисе... я вас розумію, ой як розумію... у мене двірник, теж майже без нічого, ну є якесь там оформлення бо комунальне підприємство, але платять — сміятись і плакати... і стаж іде, та що з того стажу, як пенсія буде копійчана... читаю вас і думаю — ну хоч хтось каже правду не кричачи... а то в нас все або мовчать або в скандал... а ринок — це ж взагалі... там взимку як? У вас є якийсь обігрів хоч? Бо я колись підробляла на ринку два тижні, так пальці не відходили до вечора... то може хоч в цьому є якась пільга від хазяїна?
-
Людмило, дякую за запитання, відповім чесно: обігрів є, маленький тепловентилятор за власні кошти куплений ще в дві тисячі дев'ятому році, і досі служить — ось вам і якість колишньої техніки. Хазяїн кіоск утеплив кілька зим тому, бо й сам розуміє, що хворий продавець — це зачинений кіоск. Є речі, де людяність є навіть без документів, і я цього не заперечую. Але Максим вище написав різко, проте по суті правильно: стаж дійсно не йде так, як мав би йти. Я про це думав, і думаю. Просто в моєму віці і в моєму місті не так вже багато варіантів з'являлось, і це теж треба враховувати — не всі живуть у Львові чи Харкові з великим вибором.
-
Максиме, ти молодий і тому різкий, це зрозуміло і простительно. Але Денис не сказав, що він задоволений — він сказав, що вижив і хоче попередити інших. Це різні речі, сину. Я сам охоронцем у фірмочці «Щит і К» тут у Кременчуці, теж немолодий, теж усяке бачив. Коли людині п'ятдесят і більше, і вона живе в малому місті, то вибір роботи — це не меню ресторану, де можна сказати «мені не підходить, наступний». Іноді береш що є, і стараєшся зробити з цього щось пристойне. Денис правильно каже про зошит і конвертик — це не принизливо, це мудрість людини, яка знає ціну стабільності. Молодим скажу: намагайтесь оформлятись офіційно, бо без стажу пенсія буде злиднями. Це не страшна казка — це я бачу на сусідах.
-
До теми юридичного захисту — хочу додати конкретно, бо вже читала і питала: якщо ви працюєте без оформлення і хазяїн відмовляється платити або платить менше — можна звернутись до Державної служби праці (Держпраці), у них є гаряча лінія 1 500 і онлайн-форма на сайті. Вони можуть провести перевірку і зобов'язати роботодавця оформити відносини заднім числом. Це реально працювало — знаю людину, якій так зарплату відсудили за три місяці. Єдине — потрібні хоч якісь докази: переписка в месенджері, фото з роботи з геотегом, свідки. Тому Денис правильно каже про зошит — але ще краще було б скрін переписки з хазяїном де є слово «зарплата» або «відсоток».
-
Чоловіче, 17 років на ногах по 12 годин — це не робота, це вирок. У мене склад, теж стоїш-ходиш-тягаєш, офіційно слава богу, але коліна вже скриплять як двері в старій хаті. Ти хоч до лікаря ходиш? Без страховки, без лікарняного — це взагалі як? Захворів і що, просто не прийшов і кіоск зачинений? Оце мене найбільше бісить в неофіційній роботі — хворієш за свій рахунок. Хазяїн у плюсі завжди: прийшов — добре, не прийшов — його проблема, він нічого не винен. Нечесно це. Хлопцям і дівчатам молодим кажу: підписуйте все що дають, питайте де ваш примірник договору, і якщо кажуть «та навіщо той папір між нормальними людьми» — це вже відповідь на всі ваші питання про того «нормального чоловіка».
-
Настюшко дякую тобі що написала про Держпраці... я от не знала що можна заднім числом... дітки а я ось думаю — може тим дівчатам що зі мною тоді в тому «Смачному куточку» ще не пізно?.. пройшло вже скільки років... хоча напевно пізно вже, є якийсь строк позовної давності... три роки здається?.. ой а документів ніяких нема, тільки пам'ять і серце болить... Денисе ви тримайтесь, ви розумна людина, шкода що таких людей система не береже...
-
Петровичу, не ображаюсь, ви по суті теж праві. Просто я бачу це інакше: система яка ставить людину перед вибором «або ця кабала або нічого» — це і є головна проблема, а не Денис особисто. Він справився. Але наступний на його місці може не справитись і залишитись без пенсії, без зубів і без спини. Тому і кажу різко — щоб ті хто читає і вибирає зараз, не казали собі «нічого, якось виживу». Денисе, без образ — ви молодець що написали. Головне що молодь читає.
Вітаємо! Схоже, вас зацікавила ця розмова, але ви ще не маєте облікового запису.
Набридло щоразу гортати ті самі дописи? Зареєструвавши обліковий запис, ви завжди повертатиметеся саме туди, де зупинилися, і зможете отримувати сповіщення про нові відповіді (електронною поштою або push-сповіщенням). Ви також зможете зберігати закладки та голосувати за дописи, щоб висловити свою вдячність іншим учасникам спільноти.
З вашою участю цей допис міг би стати ще кращим 💗
Реєстрація Логін