Клієнт-хам на «співбесіді»: замовник прийшов як кандидат, влаштував перевірку-приниження — а потім хотів безкоштовну консультацію під виглядом тестового

[ux_slovo_za_slovo]

Межа проста. Нормальне питання: «Як би ви підійшли до тон-оф-войсу для B2C продукту?» — перевіряє метод. Тривожне питання: «Як би ви підійшли до тон-оф-войсу для НАС, враховуючи що наш основний юзер — це ось такий профіль, а наш продукт робить ось це?» — це вже технічне завдання. Якщо ви відповідаєте на питання і паралельно в голові думаєте «це можна відразу в брифінг вставити» — ви вже на безкоштовній консультації. Ще ознака: після вашої відповіді вони не оцінюють вас, а просять розкрити детальніше. Оцінювання зупинилось. Видобування почалось.

[scrum_abo_smert]

вони сказали «не підходиш». Через тиждень той самий код з'явився в їхньому продакшені

От це вже не «сіра зона», це інтелектуальна власність і потенційно судова справа. Якщо скріни є — є підстави. Але більшість людей, звісно, не підуть судитись через один шматок коду. На що і розрахунок.

[perebizhchyk_hr]

Я не юрист, але пропрацювавши в рекрутингу — знаю що казали наші легалісти: якщо в ході «співбесіди» вам дали конкретне завдання з конкретними параметрами продукту і ви виконали — це може кваліфікуватись як неоплачувана робота. Стаття 21 КЗпП: трудові відносини виникають не лише з договору, а й з фактичного допуску до роботи. Тестові зі значною комерційною цінністю — тут складніше, але прецеденти є. Куди скаржитись: Держпраця (dsp.gov.ua), інспекція праці, у крайньому разі — позов. Але чесно кажучи — простіший шлях це публічно написати (що авторка і зробила) і попередити інших.

[gamedev_pixelman]

І ще гірше бувало слухайте... знайомий дизайнер (не я, клянусь) пройшов ШІСТЬ етапів відбору в одну агенцію — умовно «КреативБюро»... фінальне «тестове» — повноцінний бренд-бук для реального клієнта агенції, з логотипом, кольоровою палітрою, шрифтами, гайдлайнами... він витратив три ТИЖНІ... «вибачте, ми зупинились на іншому кандидаті»... бренд-бук запустили через місяць. Дослівно. З їхнім копірайтом. ТРИ ТИЖНІ ЛЮДСЬКОГО ЧАСУ. Я би судився. Він не став бо «не хотів проблем у нішевому ринку». Ось і вся ваша "сімʼя".

[qa_avtomat_ok]

Ну а може вони дійсно шукали людину і хотіли перевірити глибину. Кандидати часто перебільшують в портфоліо. Детальні питання по продукту — нормальна практика. Тестові без оплати — ринковий стандарт, особливо для creative roles. Може просто не збіглись по підходу і нічого там не вкрали.

[ghosted_again_lera]

Детальні питання по продукту — нормальна практика

Дорогий захисник усіх продакт-менеджерів світу «Нормальна практика» — це не виправдання для двогодинного безкоштовного консалтингу. Вердикт треду: ТНМ (ти не мудак), авторка абсолютно права. А «Олексій» — ТМ і ще якийсь. Мінус тобі від усіх нас хто сидить на 14+ годинах неоплачених тестових.

[data_kotyk_19]

Дякую за пояснення критерію — «відповідаєш і думаєш: це можна в брифінг вставити» — дуже точно сформульовано. Збережу собі як ментальний фільтр. Мені здається варто написати про це більш розгорнуто десь — в блозі або на ДОУ. Чи плануєте? Бо це реально потрібно джуніорам які ще не мають цього чуття і йдуть на всі «можливості».

[ux_slovo_za_slovo]

UPD: Пост розлетівся далі ніж я очікувала. Кілька речей.

По-перше: «Олексій» написав мені в особисті повідомлення. Цитую дослівно: «Я читав ваш пост. Ми дійсно шукали спеціаліста і нічого не «вкрадали». Запис вів для себе. Якщо ви відчули дискомфорт — перепрошую». Зверніть на цю конструкцію: не «я зробив щось не те», а «ви відчули дискомфорт». Класичний пасивний пасив. Почуття провини переміщено на мене. Я відповіла: «Дякую. Рахунок в силі».

По-друге: мені написали ще троє людей в особисті — всі з різних міст, всі з одного й того самого патерну (різні компанії, але однаковий сценарій). Це не одиничний випадок. Це підхід.

По-третє: дякую data_kotyk_19 — статтю на ДОУ напишу. Вже є чернетка. Назва поки «Коли вакансія — це не вакансія: польовий гід UX-копірайтера».

Всім хто ставив запитання і ділився — щира вдячність. Форум живий.

[scrum_abo_smert]

«якщо ви відчули дискомфорт — перепрошую»

Ох. Це вже висший пілотаж корпоративного вибачення. Клас A: «Мені шкода що так вийшло». Клас B: «Мені шкода що ви так сприйняли». Клас S (ось цей): «Якщо ви відчули — перепрошую». Взагалі не визнає факту. Залишає відкритим що, можливо, ніякого «дискомфорту» не було і всі питання до авторки. Це не вибачення — це PR-реліз на одну людину.

[ghosted_again_lera]

Чекаю статтю на ДОУ. Підписалась на вас тут. Якщо ще напишете — плюсуватиму руками і ногами бо це ТАК ПОТРІБНО читати всім хто зараз шукає роботу і вважає що «так і має бути». Ні. Не має.