Це стосується всіх — і офісних, і не офісних.

Стаття 265 КЗпП України: роботодавець зобов'язаний оформити працівника з першого дня фактичного допуску до роботи. «Пробні зміни» без оформлення — це фактичний трудовий договір де роботодавець отримав послугу і не виконав зобов'язання з оплати. Держпраці можна написати онлайн через Дію або сайт dsp.gov.ua. Факт відвідування — показання, свідки, переписка.

Але головне що я хочу сказати — і smm_kotyk, і nastya, і молода Юля з QA: ринок так влаштований, що безкарність породжує повторення. Якщо жоден з постраждалих не скаржиться — конвеєр крутиться далі. Я розумію що страшно, що здається марно. Але хоча б один відгук на DOU або LinkedIn із описом практики без імен вже змінює ситуацію — наступний кандидат прочитає і не піде на інтерв'ю.

Читаю це і думаю — нічого не змінилося за тридцять років. Тільки Zoom замість переговорної кімнати, а суть та сама.

Я у своєму Львові бачив таких «керівників» ще в дев'яностих — кричали, принижували, вважали це «закалкою характеру» і «реальним менеджментом». Частина з них зараз сидить у тих самих кабінетах і вважає себе мудрецями. Решта вже нікому не потрібна.

Юлю, послухай людину старшого віку: жоден баг-репорт, жоден дедлайн, жодна «сімейна атмосфера» не варта твого здоровʼя і самоповаги. Три місяці в резюме — це три місяці досвіду. Те, що керівник не вміє навчати — його проблема, не твоя. Хороший тімлід ніколи не підвищить голос на junior публічно. Ніколи. Це не стиль управління — це некомпетентність і слабкість, прикрита криком.

Шукай далі. І в наступному офері уважно читай не тільки зарплату.

Читаю цей тред і думаю: все це було і в моїй молодості, тільки без смартфонів і месенджерів. Тоді керівник не міг написати о 22:30 — просто фізично. І знаєте що? Робота якось робилась. Дедлайни виконувались. Нічого не горіло так, щоб руйнувати вихідні людини.

Я 28 років в дизайні, бачив усякого. Але ця культура постійної доступності — вона не про ефективність. Вона про те, що менеджменту зручно коли ти завжди на зв'язку, бо тоді можна не планувати нормально. Навіщо планувати якщо можна написати розробнику о 23:00?

Молодим скажу одне: кордони виставляєте ви самі, і тільки ви. Жодна компанія не прийде і не скаже «будь ласка, відпочинь». Ваше портфоліо, ваші навички, ваша репутація — ось що реально ваше. Все інше — тимчасово орендоване.

Читаю цей тред і впізнаю схеми, яким вже тридцять років. Коли я починав у дев'яностих, замість опціонів давали «відсоток від майбутнього прибутку підприємства». Підприємство якимось чином ніколи не виходило в прибуток — зате директор їздив на новій машині. Змінилась термінологія, суть та сама. Молодим людям хочу сказати ось що: ваш час — єдиний актив якого у вас більше не стане. Гроші можна заробити знову, рік двадцять сьомого року у вас буде лише один. Якщо компанія не може заплатити вам ринкову ставку сьогодні — це не тому що «ми на зростанні». Це тому що або грошей немає, або вас не поважають достатньо щоб заплатити. Обидві причини — привід іти далі. Портфоліо, репутація, навички — ось що реально конвертується в гроші. Опціони від третьосортного стартапу — це сторінка в PDF яку ніхто ніколи не відкриє.

Читаю цей тред і думаю: а що змінилось за тридцять років? По суті — нічого. Тільки «ми вам зателефонуємо» перебралось із паперових анкет у Zoom-колл, а безплатне тестове — з «принесіть портфоліо» в «зробіть нам тест-кейси на три дні».

Юліє, ось що важливо зрозуміти в дев'ятнадцять років і запам'ятати на все життя: компанія, яка не поважає ваш час під час найму — не поважатиме його і після. Це не теорія, це закономірність. Сім етапів — це не «ретельний відбір», це або некомпетентність HR-процесу, або свідоме вибивання з кандидата максимуму безплатної уваги.

Про тестове завдання на три дні: я в дизайні давно встановив собі правило — якщо тестове займає більше чотирьох годин і не оплачується, я питаю прямо. Якщо відповідь невиразна — дякую і до побачення. Ваш час — це ваш єдиний неповторний ресурс. Компаній буде багато. Часу — ні.

Пишіть фоллоу-ап, не чекайте більше тижня, і йдіть далі. І наступного разу — питайте про кількість етапів на самому початку. Це цілком нормальне питання, і адекватний рекрутер відповість одразу.

Читаю цей тред і думаю: а що, власне, змінилось за тридцять років? Ті самі евфемізми, тільки тепер їх пишуть англійською і прикрашають ілюстраціями у Figma.

Я пам'ятаю, як у дев'яності «молодий колектив» означав, що підприємство ледь живе і тримається на ентузіазмі. Зараз те саме, але з фотографією офісу з рослинами у Instagram.

Особливо мене дратує це «творча атмосфера» у вакансіях для дизайнерів. Я пропрацював арт-директором у чотирьох різних місцях, і «творча атмосфера» без винятків означала одне: брифи без технічного завдання, клієнт, що змінює думку після фіналу, і директор, що каже «зроби щоб було гарно». І все це — без доплати за правки.

Порада молодим колегам: перш ніж підписувати що-небудь, запитайте скільки ітерацій правок включено в оплату і хто приймає фінальне рішення. Ці два запитання відфільтрують половину проблемних місць одразу.