Тетяно ви молодець, тримайтесь... І Надя нехай теж не мовчить, разом легше... Я ось тільки думаю — вони ж можуть і помститись якось? Не дати рекомендацію, або ще щось нагадати?.. У мене теж така думка була коли скаржилась... Боялась... Хоча вже й не працюєш там, то що вони зроблять...

Ой Тетяно, я вас так розумію... У мене теж така ситуація була, тільки не в супермаркеті а в комунальному підприємстві... Теж пропрацювала багато років, теж звільнилась, і теж тягнули і з трудовою і з грошима... Я тоді плакала, думала ну що ж робити, куди іти, хто нас захистить... Ну зрештою якось розрахувались через місяць, але нервів було — мама не горюй... Система в нас така, все на нас, на простих людях економлять... Ви тримайтесь, і правда робіть що ihor_pravo написав — пишіть заяву, фіксуйте. Хоч і важко, хоч і сил немає, але треба...

Дівчата, я читаю і думаю — ну то і я так само живу, тіки я двірник і ніхто взагалі не питає як я. Встаю в пів пятої, зима чи літо — все одно, і платять щас 6800 гривень, і ще кажуть іди прибери он там і там позачергово. А скажеш щось — «ну то звільняйся». Куди звільнятись, мені 56 років, мене ніхто не візьме.

Ліко ти молода ще, у тебе є куди піти. Я ось не маю вже Тримайся доню, і тих людей що кажуть «просто звільнись» не слухай — легко казати коли в тебе є що їсти.

Ігорю, спасибі вам велике за конкретику, ото хоч зрозуміло що робити... Я вже написала від руки заяву на ім'я директора, сьогодні понесу і попрошу щоб секретар номер поставила. Чеки за рукавиці... ну я вже давно не беру, думала навіщо, а тепер буду зберігати. Зфотографувала вчора ділянку — і де лопата ржава стоїть підперта парканом, і де клумби, все. Страшно трохи, але правди ж я не кажу нічого зайвого... Якщо не допоможе — підемо на дспгов. Дякую що пояснили нормально, без «терпіть і все буде добре».

Анєчко, та це взагалі жах що з людьми роблять... Я двірником уже 12 рік, нас теж перевіряють — ходять, фотографують, чи двір чистий о 8 ранку. Але туалет по таймеру — це я перший раз чую і мені аж погано стало. Людина не робот ж, вибачте. У нас в ЖЕКу теж начальниця любить при всіх лаятись, то я вже просто мовчу і роблю своє... Хоча мабуть неправильно. Ти молода, борись поки сили є, я вже так не можу — сил немає, ноги болять, та й куди скаржитись якщо всі свої... Тримайся, дівчинко 🤍

Ой боже... я вже думала тільки в мене такі пригоди, ні в кого більше... У мене не в супермаркеті, я двірник в ЖЕКу, ну в комунальному підприємстві, вже 8 років... Так нам теж кожного разу обіцяють, то до свята дадуть, то за перевиконання... А потім або «не передбачено кошторисом», або «будь вдячна що взагалі не скоротили»...

І недостачі якісь... у нас хоч недостач немає бо я двором мету, а не касою сиджу, але зате інвентар щорічно списують і кажуть що я загубила... лопату, мітлу, ще щось... Хто їх бачив ті лопати?! А утримують! Теж без суду, теж без нічого...

Тетяночко, тримайтесь... Ми всі тут крутимось як можемо... Хоч хтось би захистив нас, простих людей... Держпраці, кажете — а вони взагалі щось роблять? Я якось хотіла зателефонувати, та подумала — а сенс...

Ой, Тетяно, читаю і серце болить... У мене теж було таке на попередній роботі, ну не касою, але прибирала я в одному офісному центрі — «Бізнес-плаза» там якась була... І от зникла одного разу кавомашина з поверху, і давай на мене — ти ж прибирала, ти ж ключі мала... Я три місяці доводила що не брала, поки охоронець на камерах не знайшов шо то менеджер сам виніс... А мені ті три місяці — нерви, сльози, ночі не спала... Система така, дітки, завжди знайдуть крайнього хто тихіше кричить... Ваші дівчата молодці що хоч між собою тримаються, бо одній взагалі жах би був... Держіться

Дівчата і хлопці, не знаю вже куди скаржитись, пишу сюди бо серце рветься... Я двірник у комунальному підприємстві «Зеленбуд» в Чернігові, вже 11 років як. Норми у мене — 0,85 ставки, але по факту ділянка така що й три людини б не впорались: і двори, і тротуари, і клумби, і урни, і сніг взімку чистити — а летом ще й косити. Мітла своя, рукавиці купую сама, лопата колись була казьонна — зламалась два роки назад, нову не дають, «немає на балансі». Зарплата — 6 800 гривень, мінімалка майже що. Начальник на планьорках каже «план виконуй», а як запитаєш про інвентар — «самі вирішуйте». Ноги вже не ті, спина болить, а я все рівно виходжу кожного ранку в п'ять годин... Хтось стикався з таким? Куди хоч звертатись, до Держпраці чи марно?

Ой люди, читаю і думаю — а ми двірники взагалі невидимки якісь... У нас в ЖКП профспілка є, але ми навіть не знаємо де вона сидить, хто голова — щось таке, десь у Чернігові в якомусь кабінеті... Я зверталась бо нам скасували доплату за прибирання снігу, ну ото зиму ж пам'ятаєте яка була... Написала заяву, відповіді нема вже пів року. Може й загубили, може й не дійшло... Я вже й не знаю куди йти, і на суд страшно, і вік уже не той щоб воювати... Хоч би хто пояснив по-людськи де і що.

Та що там говорити... я двірник у Чернігові, нас теж так само... мітли свої, рукавиці свої, мішки для сміття — самі купуємо. Казала майстру — він каже «ну замовлення затрималось, ну ти ж розумієш». Розумію, розумію... вже рік розумію. Людмило Василівно, ми всі одне одного розуміємо, тільки від того не легше. Держава нас усіх ось так тримає — ні грошей нормальних, ні матеріалів, ні поваги. Зітхаю з вами разом...