Може він сам в боргах. Варто поговорити спокійно, без заяв і судів, знайти компроміс.
Пробачте але ні. Два місяці без зарплати — це вже не «поговорити спокійно», це вже злочин по статті 175 КК, і «він сам в боргах» не є юридичним виправданням для невиплати людям зарплати, я теж могла б сказати «я сама в боргах» і не відправляти посилки людям, але мене б звільнили і ще й штраф дали, так що ця логіка не працює.
Господи, я читаю і мені так боляче за вас і за хлопців ваших, особливо за того у кого дитина тільки народилась, це ж взагалі нелюдськи — людина стала батьком, а їй навіть на памперси нема звідки взяти, і ось цей директор собі сидить і заяви рве як у якомусь 1994 році, доводжу до відома всього форуму що такі люди взагалі не мають права керувати підприємствами, я сама через таке пройшла на сортувальному, нам теж казали потерпіть-потерпіть, і я терпіла три місяці бо двоє дітей і іпотека і страшно, а потім написала в Держпраці і за два тижні прийшла перевірка і директор одразу знайшов гроші, прямо магічним чином, отакої. Тримайтесь, ТНМ однозначно, і хлопців своїх не кидайте бо разом воно легше.
UPD: Люди, пишу бо ви просили і бо мені є що розповісти, і тому що серце досі колотиться але вже від злості а не від страху, а це різні речі, повірте.
Отже. Після ваших порад — дякую юристам окремо, дякую всім хто написав — я зробила ось що: написала письмову вимогу про видачу розрахунку в двох примірниках, прийшла до відділу кадрів, вимагала прийняти. Кадровичка дивилась на мене як на привид, але прийняла і поставила штамп. Паралельно подала скаргу онлайн на dsp.gov.ua — це зайняло 12 хвилин, у мене на телефоні все збереглося.
Василь Петрович написав мені в Telegram — я скрин зберегла — що «питання вирішується» і що «нема сенсу роздувати». Я відповіла одним реченням: «Прошу надати розрахунок у день звільнення згідно ст. 116 КЗпП». Він більше не писав.
Учора — останній день відпрацювання — мені видали розрахунок. ПОВНІСТЮ. Без жодних утримань. Нестача «розчинилась» так само загадково як з'явилась. Обхідний лист підписали за годину, хоча до цього «ніхто нічого не знав».
Дітям сьогодні купила морозива. Дрібниця, але після трьох тижнів цього всього — найкраще морозиво в житті.
Держпраці перевірку, мабуть, ще призначать — я скаргу не відкликала. Нехай перевіряють, бо я там не остання, кому так робили.
UPD: Дякую всім, хто відповів, я читала кожен коментар і деякі перечитувала по два рази.
Про «непорозуміння» — ні. Я вже написала в Держпраці через сайт dsp.gov.ua, як порадив юрист. Виявилось, що у мене є: скріншот Telegram-повідомлення від HR де написано «після успішного проходження ознайомлення оформляємо», запис у журналі прохідної на обидва дні, і — увага — мене внесли в електронну систему обліку замовлень як оператора, бо без цього я б фізично не могла сканувати посилки. Тобто я в їхній системі. З іменем. З кількістю зібраних замовлень.
Юрист сказав це «дуже непогана доказова база» і що шанси є.
Щодо «може непорозуміння» — знаєте, коли людина стоїть дві зміни на ногах, а потім їй кажуть «це не трудові відносини» — це не непорозуміння. Це система. І я з цією системою буду розбиратись.
Поки що подала скаргу. Буду апдейтити якщо щось станеться. Дітям треба їсти, і я не буду мовчати.
DYAKUYU всім нормальним людям тут — ви дали мені розуміння що я не дурна і не одна.
Ой зачекайте я розкажу гіршу. У нас на центрі рік тому прийшов менеджер і вирішив що сортувальники повинні носити жовті жилети ПОВЕРХ зимових курток, строго по інструкції безпеки. Інструкція написана для літнього периметру складу, де жилет — основний одяг. Взимку жилет поверх куртки — рукави не рухаються нормально, все уповільнено. Ми написали службову записку. Нам відповіли «інструкція є інструкція». Ми почали носити. За перший тиждень — два розтягнення, бо люди не могли нормально підняти важкі мішки. Потім прийшов охоронець праці з перевіркою, побачив це, і сказав менеджеру щось таке, що той став білим. Жилети скасували того ж дня. Охоронець праці — це іноді єдиний розумний у будинку.
іноді треба просто по-людськи
По-людськи — це ЗАПЛАТИТИ людині за її час. Оце і є по-людськи. ТНМ, zarobitchanyn_DE. Абсолютно ТНМ. А от хто просить безкоштовно — ТМ.
Ну а з іншого боку, компанія теж має свої зобовʼязання перед клієнтами, і якщо всі одночасно підуть у відгули то хто буде відповідати на дзвінки? Треба розуміти що є пікові навантаження і бізнес-реалії, і «банк відгулів» це якраз гнучкий інструмент щоб балансувати. Керівництво теж не від хорошого життя так робить, у них теж KPI і плани. Може варто поговорити з керівником по-людськи, пояснити ситуацію, напевно можна домовитись?
Доводжу до відома всього форуму що в мене на сортувальному в Броварах — теж саме, тільки ще гірше, бо нічна зміна, ти вже і так там з 22:00 до 6:00, і ще «хлопці, потрібно ще пів години, посилок багато», і так КОЖНУ ніч майже, і ніхто не питає чи ти взагалі живий, чи діти тебе бачать взагалі, чи ти поїла сьогодні нормально. Я два роки так. Два роки, Карле. Доходить до того що я вже не знаю чи я сплю чи працюю. Ти правильно робиш там у своїй Німеччині. Тримайся. І Сашкові своєму дай прочитати цей пост.
Боже, читаю і плачу — в хорошому сенсі, бо хочеться плакати від солідарності і від того як все СКРІЗЬ однаково, у нас на сортувальному центрі під Броварами теж прийшов новий менеджер зміни, Роман, 27 років, університет, диплом з логістики, і він почав вимагати щоб кожну посилку ми «верифікували за штрихкодом двічі», перше сканування і потім «контрольне», хоча система одне сканування і так записує і дублює, ну і звичайно продуктивність упала на 35 відсотків, стала черга, посилки почали затримуватись, клієнти скаржились, і він два тижні ходив і говорив «ну я просто дотримуюсь регламенту якості», аж поки регіональний менеджер не приїхав і не побачив чергу до стелі, доводжу до вашого відома, Романа після того перевели в денну зміну на «аналіз даних», тобто фактично прибрали від людей, ми всі видихнули. Тримайся, ти все правильно зробив.
Я оператор поштового сортцентру в Броварах, у нас не зварювання і не зерно, але я теж хочу сказати, бо накипіло і я читаю цей тред о третій ночі між змінами і просто не можу мовчати.
У нас на сортуванні — стрічки, конвеєри, важкі мішки, нічна зміна з 22 до 6, і ось нещодавно у нас «оптимізували» — скоротили одну людину в зміні, і тепер нас четверо там, де має бути п'ятеро, і темп не знизили, а норму — підвищили, і я вже доводжу до відома начальника зміни що в мене болить спина і руки і він каже «всі болять, терпи», і знаєте що ще — рукавиці нам дають одну пару на місяць, ОДНУ, а вони рвуться за тиждень, і решту часу я або прошу в колег або купую сама за 40 гривень у переході.
А цього місяця нам сказали що «прогресивна надбавка призупинена у зв'язку з переглядом системи мотивації».
Система мотивації. Ось вам система мотивації — я мати двох дітей, я на нічній зміні, і я купую рукавиці зі своєї кишені.
Поверніться з оновленням будь ласка, автор. Хочу знати чим закінчилось.
О господи, «банк відгулів» — це взагалі найбільше шахрайство нашого часу, доводжу до відома всіх присутніх.
Я на сортувальному центрі під Броварами, нічна зміна, 41 рік, двоє дітей. У нас не «банк», у нас просто мовчать. Офіційно переробки оплачуються, але тільки якщо ти написав заяву ДО початку переробки. Хто тобі скаже за 5 хвилин до кінця зміни, що лінія стоїть і всі лишаються ще на 3 години? Правильно, ніхто. Просто «Лєна, ну залишся, ти ж розумієш». Лєна розуміє. Лєна вже 6 років розуміє.
А потім ці «розуміння» нікуди не записані, ніякого банку навіть паперового немає, просто «ми тебе цінуємо» і преміальні до Нового року — 500 гривень. 500, Карл. За 6 років нічних змін і сотні годин переробок.
Найстрашніше що я вже навіть не злюся нормально — просто якась рівна втома, як асфальт. Прийшла додому о 7 ранку, діти до школи, я не спала ще. Ось вам і «одна родина».
Доводжу до відома шановної громади, бо вже не можу тримати це в собі й мовчати, а ні подрузі не можу нормально розповісти, бо вона каже «ну ти сама дурна, треба було не йти», і це теж правда, я розумію, але хочеться, щоб хтось просто почув.
Отже. Шукала роботу два місяці. Двоє дітей, молодшому шість, старшій чотирнадцять, чоловік на фронті, пенсія мами — це не гроші, це образа. Знайшла оголошення: склад у Броварах, підбір і сортування товарів, змінний графік, офіційне оформлення, ставка плюс відрядна. Я оператор сортувального центру з досвідом, мені не треба вчитись — я це робила тисячу разів.
Приходжу на «співбесіду». Молода дівчина в окулярах, HR чи хто вона там, каже: «У нас є практика — кандидат відпрацьовує дві ознайомлювальні зміни, щоб обидві сторони розуміли, чи підходить формат». Я питаю: «Це оплачується?» Вона відповідає: «Після оформлення все зараховується». Я питаю: «А оформлення коли?» Вона каже: «Після успішного проходження ознайомлення».
Я, дурня, погодилась. Перша зміна — 12 годин. Я зібрала 217 замовлень, навіть норму перевиконала, начальник зміни Сергій Валентинович прямо сказав: «Оце темп, оце мені треба». Друга зміна — ще 183 позиції. Разом 400 замовлень, дві повні зміни, 24 години живої праці на ногах, спина ледь розгинається.
Після другої зміни підходжу до тієї ж дівчини. Вона каже: «Ми вам передзвонимо». Я кажу: «Добре, а як щодо оплати за відпрацьований час?» І тут вона дивиться на мене як на марсіанку і каже — дослівно, я запам'ятала — «Це було ознайомлення, воно не є трудовими відносинами».
Я попросила пояснень у письмовому вигляді. Вона сказала, що нічого письмово не дають, це «усна домовленість». Я вийшла. Мені не передзвонили. Я написала — не відповіли. Це сталося 14 днів тому, і я досі не можу спати нормально, не через гроші навіть, а через те, що відчуваю себе повною ідіоткою, хоча ж я нічого поганого не зробила, я просто шукала роботу.
ТАК СКАЖІТЬ МЕНІ — це законно? Чи можна щось зробити? І як взагалі з цим жити далі?
Доводжу до відома шановної спільноти ситуацію, яка, мабуть, когось ще не вбила тільки тому, що двоє дітей вдома і треба якось тягнути далі.
Працюю оператором на сортувальному центрі, нічна зміна, вже майже три роки. Робота як робота — стрічки, посилки, сканери, «тут поклади, там підніми», і все це в мінус п'ятнадцять взимку і в плюс тридцять п'ять влітку, бо вентиляція «тимчасово не працює» з 2022 року, і всім вже начхати. Написала заяву на звільнення за власним бажанням — нормально, за законом, за два тижні. Думала: відпрацюю, отримаю розрахунок, піду на нову роботу, все, край цій казармі.
Але ні.
Сьогодні мене викликає начальник зміни — Василь Петрович, людина із задубілим обличчям і душею кладовища — і каже, значить, мені таке: «Ти підеш, але спочатку підпиши ось це». А «ось це» — це акт про нестачу на всю зміну, три ящики пошти невідомо куди поділись у квітні, і тепер ця сума розписується на шістьох людей у нашій бригаді рівними частинами. Я кажу: я в ту зміну взагалі лікарняний брала, де мій підпис у журналі прийому? Він каже: «То в тебе є папірці? Ну то розберемось». Розберемось! РОЗБЕРЕМОСЬ!
Потім, увага, ще краще: він же мені телефонує ВВЕЧЕРІ, вже після зміни, і таке: «Ну, може, не будемо так різко, ти ж нормальний працівник, залишайся, ми тебе на денну переведемо». На денну! Де я просила три роки, і мені казали «немає місць». І тепер раптом є місце? Прямо зараз, одразу? Класно.
Розрахунок мені відмовляються видавати — «поки питання із нестачею не закрите». Що це взагалі таке юридично? Чи можуть вони так тримати мої гроші? Я хочу просто піти, отримати що належить, і більше туди ніколи. Мені тут пишуть що треба якийсь «обхідний лист підписати», але жоден відділ мене не приймає, кажуть «не знаємо нічого». Це взагалі законно? Чи це просто так людей тримають?
TL;DR: Написала заяву на звільнення, на мене вішають колективну нестачу часів мого лікарняного, не дають розрахунок, а бос пропонує залишитись на кращих умовах, яких до цього ніколи не було.