Ні братан, не ті слова. ТНМ тут очевидно — автор. А ось директор який рве заяви і погрожує — ТМ в квадраті. «Поговорити спокійно» вже було вісім тижнів. Скільки ще треба? Дев'ять? Десять? Рік? Ні. Держпраці, прокуратура, суд — ось три слова для спокійної розмови.

Та може й нормальна агенція, просто не вміє себе подавати. Може Олег — то просто бухгалтер і так зручніше. Не все шо виглядає підозріло — шахрайство, треба уточнити деталі перед тим як обвинувачувати людину.

Слухай ну шо тут думать-то. Я в 90-х на заводі в Запоріжжі пів року без зарплати сидів, нам взагалі консервами платили, хорошо хоть не ваучерами. Ти кажеш директор заяву порвав? Ну і шо. Напиши ще одну. І ще одну. Скільки порве — стільки напишеш. Папір не закінчиться раніше ніж його нерви. А ще краще — сфотографуй момент как він рве. Чи хоча б запиши на диктофон наступну розмову. Телефон в кармані, запис включений, і нехай розповідає шо розрахунку не буде. Це вже доказ для суду, харашо?

UPD: Хлопці, стільки питань написали в приват — відповідаю тут щоб всі бачили.

По договору — так, офіційний трудовий, з записом у трудовій книжці, все чисто. Без цього б нічого не вийшло, це правда. Тому юрист вище правильно питає першим ділом.

По самостійному позову — я подавав сам. Є зразки на сайті суду, є безкоштовна правова допомога (центри при держадміністраціях, гугліть «БВПД» — безоплатна вторинна правова допомога). Мені там молода дівчина-юрист допомогла скласти позов безкоштовно. Держава платить, не ви.

По результату — виплатили 43 тисячі гривень заборгованості плюс 11 тисяч пені за затримку. Судові витрати нуль бо трудові спори від збору звільнені.

Data_kotyk_19 — іди спочатку до Держпраці, паралельно готуй претензію письмово на юридичну адресу роботодавця рекомендованим листом з описом вкладення. Це фіксує дату — потім в суді залік піде. Удачі тобі, молода. І слак-переписку вже зараз скачай і збережи окремо, бо раптом заблокують акаунт.

Взагалі от що мене дістає — вони ЗАВЖДИ так. Закупили гімно, мовчали, рахували прибуток. Потім «ой брак». А крайній — той хто паяльником, зварювальником, гайковим ключем. Ніколи той хто Excel. Це не завод під Кривим Рогом — це стан душі нашого менеджменту. Я свій «сервак упав» теж завжди чую коли комп'ютери куплені з базару по оголошенню, а я маю їх «нормально налаштувати». Харашо хоч документи були. Держи їх, брат.

троянда, яку тримають у закритій кімнаті без сонця

Це красиво сказано. Але я б ще додав: і при цьому не поливають два місяці, а потім дивуються чому вона завʼяла і пішла шукати воду.

Харашо сказала, дівчино.

Слухай, тут взагалі-то є правовий момент. Я не юрист але поговорив зі знайомою — вона в Держпраці сиділа кілька років. Кажу до відома: якщо майстер вимагає виконання документа, що не відповідає реальним умовам праці (інший матеріал, інше обладнання) і цей документ не переглядався відповідно до НПАОП або внутрішнього регламенту — це порушення системи управління охороною праці. Роботодавець зобов'язаний актуалізувати технологічну документацію. Якщо тебе примушують до процедури під застарілий документ — маєш право вимагати актуальну редакцію письмово. Якщо не надають — Держпраці, стаття 21 ЗУ «Про охорону праці». Але в твоєму випадку начальник цеху сам все зрозумів, то добре що не дійшло до крайнощів.

Ну слухайте, я розумію всіх, але трохи захищу директора. Завод виживає в складних умовах, логістика зруйнована, метал подорожчав. Може авто — це лізинг на компанію для ділових поїздок, а не розкіш. Можливо преміальний клас потрібен для переговорів з партнерами, імідж важливий. Затримки — можливо дійсно касовий розрив, не завжди це зловживання. А ЗІЗ — може нормативи не такі жорсткі як здається?

Просто кажу що є два боки у кожній історії.

Поговорити ааа. Я теж «поговорив» в 2008-му. Пів року говорив. Ввічливо. З повагою. А потом вони збанкрутували і я отримав 40% боргу через три роки судів.

Отак і поговорив.

Хлопці документуйте все одразу. Розмови залишаються в повітрі гроші теж. Папірці з печаткою — залишаються.

Ну харашо, дєвочка написала правильно всьо. Но я скажу як воно буває на практіці, бо я через всі ці кружки пройшов.

Рік 2018, завод під Запоріжжям, умовно «Метпром». Нас скорочують — 40 чоловік. Гроші по скороченню — ст. 44 КЗпП, вихідна допомога два місяці — хто знає, то знає. Ну і нам кажуть: «пишіть заяву за власним». Я кажу: не напишу. Директор каже: ну і ладно, ми тоді документи «затеряємо». Я кажу: окей, буду чекати офіційного наказу.

Три місяці. ТРИ МІСЯЦІ вони мене тримали в підвішеному стані — ні скорочення, ні звільнення. Трудова книжка — в сейфі у кадровічки, вона «хвора». Зарплату платили, щоб не було формальних підстав скаржитись. От така ізотопа, понімаєш.

Я написав в Держпраці. Прийшла перевірка через шість тижнів. Прийшла — і ні фіга не знайшла, бо всі документи були «в порядку» (це я так кажу, бо вони їх просто переробили за тиждень до приходу). Тоді я пішов до адвоката. Той написав позов. Суд — ще сім місяців. Виграв. Отримав вихідну допомогу, компенсацію, навіть моральну шкоду — три тисячі гривень (сміх крізь сльози, але всьо ж).

Мораль: правильно дівчина пише. Тільки будьте готові що це довго і нервово. Нє как в кіно. Але воно того варте — хоча б щоб вони знали що ви не мовчите.

Хм. Металоконструкції, Кривий Ріг, зміна постачальника дроту три тижні тому... Це часом не той завод що умовно «МеталПромСервіс» чи як там вони себе ребрендували минулого року? Бо я там сервак налаштовував у них в офісі і чув розмову — закупівля перейшла до якогось племінника директора, і одразу пішли «оптимізації». Якщо це вони — там ще й з пожежною сигналізацією цікаво, я б не затримувався.

Ото ти пять пунктів написав, а по мені так і одного хватить: КАРТКА ФІЗОСОБИ. Все. Нада закривати вкладку і більше не відкривати.

Я у 90-х різного навидівся ще в Запоріжжі. Тоді хоч приходили живі люди, дивились в очі і обманували. А тепер навіть на це ліниві стали — просто Telegram і картка Олега. Прогрес, понімаєш.

Молодь, запамʼятайте: якщо просять гроші ДО роботи — це не робота. Це фокус.

Слухай, я айтішнік, казалосб далеко від заводу. Але в нас в конторі «ІнфоСістем-Захід» (умовно, Запоріжжя) — та сама пісня тільки без окалини.

Знаєш яка в нас «безпека»? Вішають сертифікат ISO 27001 в рамочці на вхідних дверях. Для клієнтів. Красіво. А сервак — стоїть у шафі без нормального охолодження бо «кондей дорого», упал в серпні в самий жар, і я три дні не спав поднімав його.

Потом мені: «Петро, ти ж розумієш, це форс-мажор, премії не буде».

Я: «Харашо». Шо ще скажеш.

А директор конторки — новий айфон кожен рік. Ноутбук — Macbook Pro. Корпоратив у ресторані — є. Зарплата сисадміна вчасно — нету.

Ото живем, сину. Ото живем.

Молодим кажу — дивіться не на офіс, а на те як платять і що кажуть коли щось ламається. Там вся правда про компанію.

Оце правільно зробив шо пішов. У мене на конторі — умовно «Девхаб» якийсь такий був, аутсорс — так там сервак упал в пʼятницю о 17:59. Ну і шо? Всі сидять, ніхто не іде. Я кажу харашо, ось мій контракт, ось моє робоче время, де мій overtime pay? Тишина. «Петро Іваничу, ну ми ж одна команда». Кажу: команда — в футболі. Я — сисадмін. Де гроші, Зін? Так і не заплатили, ушов через місяць. Правільно що ти там навчився як треба.

Та ладно вам всім страшилки розказувати. Я знаю людей які по 10 років так живуть і нічо. Немці не будуть через мийку ганятись, у них свої проблеми є. Finanzamt займається бізнесами, великими сумами, ухилянням. А твої 400 євро — смішно навіть говорити. Це як в нас ДАІ за 5 км/год зупиняти — ніхто цим не займається. Розслабся і заробляй.

Харашо зроблено хлопче. Я таке бачив іще в 2003-му на заводі під Запоріжжям — там теж любили папірці. Начальник цеху говорив «без заявки нічого не роблю». Ну так хлопці з обслуговування стали подавати заявку на КОЖНУ лампочку окремо. По три сторінки кожна. Він тиждень підписував. Потом перестав вимагати заявки.

Це старий прийом. Работает. Перевірено.

Тільки от в держпрацю — правильно. Бо словами таких як Геннадій не переконаєш, тільки папірці з печатками розуміє. Ну дак і дай йому папірці.

Та шо ти, дочко, расстраїваєшся — у тебе ще нормально. Вот у мене на заводі під Запоріжжям було... Нас скоротили 14 чоловік одним наказом, а через тиждень взяли на ті ж місця людей «по договору підряду». Директор тоді прямо сказав: «Ви тепер не в штаті, ви — підрядники, КЗпП вас не касається». Ха. Я тоді ще не знав, шо це взагалі незаконно.

Пішов до профспілки — а там голова профспілки — зять того самого директора. Харашо влаштувався, нічо не скажеш.

В итоге — три роки суду. ТРИ, Карл. Поновили мене в кінці, виплатили за вимушений прогул. Але нерви — всьо, сервак упал і не перезагрузить. Я після тих судів ще рік на валер'янці сидів.

Так шо, дівчинко: йди в суд, не бійся, але готуйся шо це надовго. І НІЧОГО не підписуй без юриста. Взагалі нічого. Навіть «підтверджую отримання кави».